Зацікавленість Чехословаччини та її громадян у членстві в Європейських співтовариствах висловлена в одному з лозунгів протикомуністичної Оксамитової революції наприкінці 1989 року, а саме  “Повернення у Європу”. В грудні 1990 року  Чехословаччина розпочинає з ЄС переговори на тему укладення угоди про приєднання/асоціацію. Роком пізніше Чехословаччина разом з Угорщиною та Польщею цю угоду підписує, однак, у зв’язку з розпадом Чехословаччини в кінці 1992 року ЄС призупиняє процес ратифікації. Чеська дипломатія під керівництвом Міністра закордонних справ Йозефа Зєленця (Josef  Zielenec) намагалася надолужити втрачене. У 1993 році обидві сторони підписали угоду “установче приєднання між Чехією з одного боку та державами-членами ЄС з іншого боку”. Угода набула чинності1 лютого 1995 року. До того часу взаємні стосунки керувалися Тимчасовою угодою.

На засіданні в Копенгагені в червні 1993 року Європейська рада вирішила, що асоційовані країни Центральної та Східної Європи, котрі мають бажання стати членами ЄС, можуть це зробити. Тоді були встановлені т.зв. Копенгагенські критерії, котрі означали наступне: кожна країна матиме можливість вступу у ЄС, як тільки  буде спроможна взяти на себе усі зобов’язання (економічні та політичні умови – існування правової держави, мати діюче громадянське суспільство, забезпечити основи прав людини та суспільства), пов’язані з членством у ЄС, та матиме достатній адміністративний та судовий потенціал, необхідний для впровадження т.зв. acquis (європейського законодавства). Заради інтересу варто зазначити, що вищевказані критерії для будь-яких кандидатських країн дійсні і до сьогоднішнього дня.

Внутрішній звіт був представлений Європейській раді на засіданні в Мадриді в грудні 1995 року. Рада поставила вимогу Комісії, аби та якомога швидше після закінчення міжурядової конференції розробила оцінки окремих заяв щодо членства, та розпочала опрацьовувати зведений документ про перебіг розширення ЄС.

17 січня 1996 року за посередництвом Голови Уряду ЧР  Вацлава Клауса Чеська Республіка подає заявку на членство у ЄС.

За рекомендацією Комісії Європейська рада на своєму засіданні у Люксембурзі  13.12.1997 ухвалила рішення про офіційне запрошення 11 країн-кандидатів у ЄС. Від імені Чеської Республіки  запрошення прийняв президент ЧР Вацлав Гавел у супроводі Міністра закордонних справ ЧР Ярослава Шедівого. Юридичні рамки були сформульовані  у “Плані дій по приєднанню” ( з англ.Accession partnership). В Брюсселі 1998 року Чеська Республіка представила  “Національну програму підготовки ЧР до членства у ЄС”, яка поступово видавалася  в 1999, 2000 та 2001 роках.

У квітні 1998 року в Брюсселі розпочалася перша частина переговорів на тему вступу ЧР у ЄС – т.зв. screening (аналітичне порівняння відповідності законодавств країн-кандидатів з європейським правом). Після попередніх технічних переговорів у листопаді 1998 року розпочалися безпосередні переговори про приєднання ЧР до ЄС на рівні міністрів. Задля потребscreeningu acquis було розподілено за областями на 31 розділ. Перед початком переговорів Європейська комісія завжди пропонувала спільно опрацьовану позицію ЄС щодо кожного розділу, яка потім ухвалювалася Радою та презентувалася головуючою державою. Позиції щодо розділів також опрацьовували всі країни-кандидати, які під час переговорів представляв головний переговірник та його команда.

Головою чеської команди переговорів 14.1.1998 року був призначений заступник Міністра закордонних справ Павел Телічка. Складні та часто досить вимогливі переговори він коментував такими словами: “Це були безпрецедентні переговори з точки зору комплексності та технічної складності, а також політичного значення, і їх важко  порівняти з будь-чим в дотеперішній історії. На цьому нічого не змінює той факт, що в деяких питаннях ЄС нам виразно обмежив переговорний простір, і до значної міри встановив спектр умов.”

Процес підготовки до членства регулярно моніторувала Європейська комісія, яка щороку, починаючи з 1998, видавала “Періодичні звіти щодо успіхів країн-кандидатів у підготовці до членства в ЄС”. Дані звіти завжди були вдячною темою для преси, яка завдяки ним, мала можливість порівняти прогрес у проведенні реформ в окремих посткомуністичних країнах. Перший оціночний звіт Комісії в 1998 році був досить критичним, в першу чергу на адресу органів державного управління та юстиції. Уряд спробував прискорити законодавчий процес запровадження права ЄС. Другий звіт Комісії 1999 року позитивно охарактеризував прийняття урядового документу “Економічна стратегія вступу у ЄС”, спільну оцінку пріоритетів економічної політики, значне зрушення при лібералізації руху капіталу та прийняття основних правил щодо просування регіональної політики. Незважаючи на це, загальний результат виконання  “Плану дій по приєднанню”  (з англ. Accession partnership) визнаний незадовільним, досить критична оцінка була дана ситуації навколо ромів, стану судової системи, рівню корупції та непрозорості у сфері розміщення державних замовлень. Звіт Комісії за 2000 рік оцінили набагато краще ніж два попередніх, передусім, позитивно охарактеризували прискорене запровадження законодавства.

У звіті 2001 року Чеська Республіка одержала більш позитивну оцінку, насамперед у сфері діючої ринкової економіки. Проблемою залишалася ситуація навколо ромів та реформа органів державного управління. В 2002 році знову вирішувалося питання т.зв. Бенешових. Виходячи з аналізу, Комісія видала звіт про те, що указ з точки зору acquis не є жодною перешкодою для вступу у ЄС. Останній оціночний звіт вийшов 5.11.2003  та мав назву Комплексний  моніторинговий звіт про підготовку ЧР до членства у ЄС. У відгуках Комісія висловила думку розширити ЄС на 10 країн, запропонованих у Лакені (Laeken) (Кіпр, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словацька та Чеська Республіки та Словенія).

Передвступний процес, в якому взяли участь 10 країн-кандидатів включно ЧР, закінчився на засіданні Європейської ради 12-13.12.2002 р. у Копенгагені, де були завершені всі етапи переговорів, що дали змогу новим країнам-учасницям успішно впоратися з усіма необхідними умовами членства в ЄС. Погоджуючись з позицією Комісії Європейська рада вирішила питання щодо прийняття 10 нових країн у ЄС 1.5.2004.

Населення ЧР проголосувало за її вступ у ЄС на референдумі 13-14.6.2003 з таким результатом: за - 77,33%, проти - 22,67%. Участь увиборахстановила  55,21%. Вступ ЧР у ЄС став результатом успішного завершення переговорів, під час яких розглядалися умови членства ЧР у ЄС.     

З 2007 року Чеська Республіка є частиною Шенгенської зони. У 2009 році Чеська Республіка головувала в Європейському Союзі протягом 6 місяців.