Про відновлення роботи чеськиї органів в Україні

— Посольство Чехії в Україні повернулося до роботи в Києві. Коли європейці чують, що українці повертаються додому в міста, де продовжуються ракетні обстріли та бомбардування, перше, що питають: чи не страшно? Можна запитати Вас: чи не страшно їхати в Україну, де небезпечно, де триває руйнівна війна, яку веде Росія?

— Чеські дипломатичні представництва в Україні, а саме Посольство в Києві та Генеральне консульство у Львові, досі працювали обмежено та зі значно скороченим штатом. Тому що, як виявилося, усе ще зберігається ризик нападів Росії на Київ, Львів та інші українські міста.

Наша присутність на території України, хоча й обмежена, є одним із проявів чеського підтримання України. Наші люди на місці, щоби бути ближчими та краще координувати всі наші дії щодо відносин з Україною. Загалом усе залежить від розвитку ситуації щодо безпеки співробітників обох чеських органів, коли ми будемо мати змогу ще більше розширити свій штат. З цих причин повернення до стандартної діяльності та до стандартного порядку денного, з якими ми мали справу до початку російського вторгнення, буде поступовим.

— Посольства завжди опікуються питаннями своїх громадян за кордоном. Зараз чехи навряд чи поїдуть в Україну. Якими питаннями тепер буде займатися Посольство Чехії в Україні?

— Окрім допомоги українським біженцям у Чехії, пріоритетом чеської діяльності щодо України є підтримання на міжнародному полі та надання військової й гуманітарної допомоги. Співробітники обох наших офісів також залучені до цієї роботи.

Важливою частиною нашої діяльності в Києві та Львові є також безпосередній контакт із представниками української влади різних рівнів під час переговорів із широкого кола питань.

До всього цього вже додається консульська допомога громадянам Чехії, які перебувають в Україні з різних причин або приїжджають у країну на короткий термін. Наразі кількість таких людей зростає. Йдеться здебільшого про журналістів, співробітників гуманітарних організацій або представників низки чеських компаній. Незважаючи на війну в країні, чеські компанії і далі розвивають співпрацю з українськими партнерами, а останнім часом усе частіше звертаються до нас за інформацією, консультаціями, практичними порадами чи іншими формами допомоги.

— З початком широкомасштабної війни Росії проти України світ заговорив, що «дипломатія більше не працює». Як Ви вважаєте, чи є шанс дипломатично припинити війну в Україні, дипломатично повернути Донбас і Крим? І якою може бути роль чеської дипломатії?

— Світ дуже чітко дав зрозуміти, що він на боці України. Про це він заявив санкціями, введеними проти Росії, постачанням зброї та військової техніки, а також великою фінансовою та гуманітарною допомогою. Крім того, Чехія, приймаючи велику кількість українських біженців, яких уже понад 400 тисяч, намагається допомогти їм якнайкраще — вони мають доступ до охорони здоров’я, освіти, роботи та соціальної допомоги.

Перехід до дипломатичного вирішення ситуації не тільки можливий, але й необхідний. Кожна війна мусить колись закінчитися. І не залишається нічого, як побажати, щоби це сталося якомога швидше, щоби мирне населення не страждало, щоби люди не гинули на війні та щоби не було подальшого руйнування інфраструктури.

Роль чеської дипломатії насамперед на міжнародній арені. На європейському рівні Чехія наполягає на подальших санкціях, щоби змусити Росію якомога швидше припинити війну. Чехія наполягає на тому, щоби ЄС надав Україні статус кандидата. Та обстає за створення спеціального фонду для України щодо післявоєнної відбудови країни. Україну є пріоритетом майбутнього головування Чехії в ЄС у другій половині 2022 року.

 

Про допомогу Чехії у відбудові України після війни

— Багато країн Європи беруть шефство над конкретними містами України, які потужно бомбили і далі бомблять російські військові. Європейські партнери обіцяють допомогти у відбудові цих міст після перемоги України. Чи розглядала Чехія питання відбудови якогось українського міста?

— Ще до вторгнення було дуже поширене пряме регіональне співробітництво чеських областей з українськими, партнерство чеських та українських міст. Ця співпраця принесла дуже хороші результати. Посилення контактів і співробітництва в цій сфері, величезну хвилю солідарності з чеського боку ми спостерігали невдовзі після початку російського вторгнення. Чеські регіони, міста та муніципалітети організовують збори допомоги Україні, надсилають у партнерські райони та міста гуманітарну допомогу, матеріали та обладнання, якого немає в Україні та все необхідне для ліквідації наслідків російських атак та відновлення місцевої інфраструктури.

У Чехії ми знаємо про заклик українського керівництва до деяких країн-членів ЄС, а також до інших країн, узяти на себе опіку над конкретними областями, районами, містами і селами, які постраждали від російських ударів, та допомогти з їхнім відновленням. Переконаний, що Чехія й у цій справі не залишиться осторонь і разом із чеськими компаніями візьме участь у повоєнній відбудові України й тим самим сприятиме реалізації плану відбудови країни загалом, який, за наявною інформацією, український уряд уже готує.

— Я не перестаю дивуватися тому, що серед чехів досі трапляються настрої ностальгії за СРСР. Як це можливо після 89-го року? Та чи війна росії проти України вплине нарешті на такі настрої?

— У випадку з Чехією, на мою думку, не можна говорити про ностальгію за СРСР. Можу запевнити, що навіть ностальгія за Чехословацькою Соціалістичною Республікою в Чехії не дуже висока. Якщо старші покоління розмірковують про життя в соціалістичній Чехословаччині, якщо вони згадують цей період, це ще не означає, що вони ностальгують. Хоча для невеликої частини населення це навпаки так.

Так, я переконаний, що неспровокована війна Росії проти України вплине на погляди щодо низки речей — на рівень власної безпеки, на необхідність ще тіснішого міжнародного співробітництва та взаємодії із союзниками та на погляди щодо ролі Росії, та деяких інших країни, у системі європейської та глобальної безпеки тощо.

Як я вже говорив, Чехія на боці України. Чехи не згодні з війною й не сумніваються, що її головним винуватцем є Росія. Йдеться про погляди десь 75–80% населення Чехії. Здебільшого чехи також підтримують допомогу біженцям з України та надання гуманітарної допомоги країні, що пережила важкі випробування.

— Як пояснити світу, що теза про «братство» українців та росіян хибна? Для татольної більшості українців теза про те, що росія та Україна — це братні народи — огидна. Але схоже, що значна частина світу й досі сприймає Україну та росію в тандемі. Як вважаєте Ви, маючи досвід спілкування з українцями та досвід життя в Україні? І що робити із цією тезою про «братів»?

— Більше, ніж п’ять років тому я став послом Чехії в незалежній, суверенній країні. За ці п’ять років я ні на мить не відчув, що перебуваю в країні, яка «в тандемі» з Росією. Навіть під час моїх поїздок у східні регіони України — до Харкова, Дніпра чи Запоріжжя, чи до Одеси або Чернігова, у мене не було такого відчуття. І хоча, російську мову там було чути набагато частіше, ніж українську.

Влада Москви бачить Україну частиною Росії, звідки ми чуємо слова, що української нації не існує. І, на жаль, у це вірить і значна частина російського населення, що піддається державній пропаганді. Але сам Володимир Путін своєю політикою щодо України дав нам яскраві докази того, що український народ, сильний та впевнений, існує. Підхід Росії до України за останні вісім років, зокрема, варварський напад на Україну, розпочатий Росією 24 лютого, об’єднав українське населення так, як ніколи раніше.

А що робити з тезою про братерство росіян і українців? Нічого. Після воєнних злочинів, які Росія чинить в Україні, мало хто може про щось таке подумати. На мою думку, теза не має шансів вижити в сьогоднішній ситуації.

 

Інтерв’ю опубліковано 5 травня 2022 року на інформаційному сайті ProUkraїnu.  Посилання тут.