Стратегічно важливі бої проходили не лише за залізничний вузол (перемога загону Станіслава Чечека), але і за міст через річку Десна, який мав перешкодити просуванню німецьких військ до України. Це призвело до кривавих боїв у місті Доч, де прославилася Оломоуцька кулеметна рота 6-го Ганацького полку другої дивізії чеських легіонів. Важкий бій точився і за місцеву водонапірну башту на території залізниці, де забарикадувалися німецькі бойові одиниці. Вже до 13 березня 1918 року в цій області було задіяно три бронепоїзди (два чеські, під командуванням лейтенанта Юнґра) та один російський («броневик») – спочатку для розвідки, а згодом і для бойових дій згідно з наказом майбутнього легіонерського генерала Червінки. Бронепоїзди дісталися аж до мосту через річку Десна, неподалік від німецької лінії. Легіонерам вдалося пошкодити міст на стільки, що деякий час німецькі ешелони не могли через нього проїхати. У такий спосіб просування німецької піхоти було призупинено. Завдяки перемозі Чечекова німці домовилися про перемир’я, під час якого чеські поїзди могли вільно проходити бахмацьким залізничним вузлом до Челябінська та Пензи. Незважаючи на підписання Брест-Литовського мирного договору між більшовиками та німцями, його неоднозначні положення щодо точних кордонів Української Народної Республіки слугували більшовикам приводом для затримки з відведенням військ. Тому загони Червоної армії також брали участь у битві разом з легіонерами 4-го, 6-го та 7-го полку.

Важливість битви під Бахмачем полягає в тому, що вперше в сучасній чеській історії чехословацьке військо, а саме військо держави, якої ще не існувало, воювало самостійно проти потужної держави, сили якої значно переважали.

Битва під Бахмачем